Цербер у давньогрецькій міфології – найстрашніша істота, здатна спонукати до втечі навіть найвідважнішого героя і воїна. Латинською мовою ім'я пекельного собаки буде «кербер», що в перекладі означає «пожирач». Потворне чудовисько – породження Тифона та Єхидни. Справою життя жахливого пса стало служіння вірою та правдою богу Аїду. Обов'язок Цербера – охорона виходу зі світу мертвих, аби жодна душа, яка пішла на той світ, не зуміла повернутися до людей. Три голови пильного пса спали по черзі. Він завжди був напоготові, готовий до будь-якої небезпеки, хоча й перебував у «режимі очікування». Людина часто ховає свою справжню сутність під маскою. Але пес Аїда цього не потребує. Він і без того є «триєдиним», а тому непередбачуваним на 300 %. Також три голови дозволяють одночасно розвиватися в різних напрямках, які можуть бути взагалі ніяк не пов'язані один з одним. Якщо подивитися на давньогрецький символізм глибше, то простежується також певний баланс часу та простору. Адже пес перебуває на межі між нашим світом і «тим світом», місцем, звідки немає шляху назад. Він – точка неповернення. Це щось таке, що існує поза понять сьогодення, минулого та майбутнього. Основне значення символу, що залишилося незмінним і в наші дні, – це вірність і пильність, неабияка сила та жорстокість. Яким би жахливим не був собака, він зберігає свої основні чесноти – вірність і відданість. У нього є борг, від виконання якого не можна відступити за жодних обставин. Саме ці якості, а також неймовірну завзятість символізує Цербер.