Фавн – одне з найдавніших божеств Італії та Греції. Зображали його з козлячими рисами – копитами, гострими вухами, невеликими ріжками, з тілом, частково вкритим вовною. В образі Фавна давні люди шанували доброго демона гір, лук, полів, печер, стад, що дарує родючість полям, тваринам і людям. Особливим заступництвом Фавна користувалися стада: він сприяв їхньому розмноженню та оберігав від вовків. Також він є покровителем провісників, пастухів, музикантів і танцюристів. Фавни воліють весь час проводити в лісі або на узліссях. Там вони водять хороводи з німфами та влаштовують музичні змагання. Люблять природу та захищають її. Мають легкий характер, але їхня система моральних цінностей відрізняється від людської. Вони не бачать різниці між добрими й поганими вчинками, а лише між тими, що їм подобаються і не подобаються. Є легенда, що Фавн увічнений на небосхилі у вигляді сузір'я Козерога. Таку честь йому надав Зевс у подяку за допомогу. Фавн вважався родоначальником пісні, що підтверджує назва розміру вірша у давньоримській поезії – сатурновий/фавновий вірш. У легендах інших народів можна зустріти згадки про міфічні істоти, які нагадують фавнів. Так, у слов'янській міфології їм відповідає Лісовик.