Із давніх-давен стародавній слов'янський календар мав назву «місяцеслів» і містив споконвічні назви місяців колороку. Слов'янський календар був сонячним, його основу складали чотири пори року (сезони), у кожному з яких відзначалося свято сонцестояння: 20 червня – річний сонцеворот, 22 вересня – осіннє рівнодення, 1 грудня – Коляда, Бог молодого сонця, 20 березня – весняне рівнодення. На Русі слово «календар» з'явилося лише наприкінці XVII століття, за часів імператора Петра I. Незважаючи на нову назву, його функції залишилися незмінними – фіксація дат і вимір інтервалів часу. Календар дає нам можливість записувати події в їхній хронологічній послідовності, призначений для виділення особливих днів – свят.